Стрілецький романсУкраїну, як попіл, …

05.02.2013

Стрілецький романс
Україну, як попіл, забуття засипає
І не чути у голос їхніх звань та імен.
Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,

Хто устами торкнеться шовку ваших знамен?
Ех, стрільці січовії, хто вас нині згадає,
Хто устами торкнеться шовку ваших знамен?

Ви носили в петлицях ясносині блавати,
Ви плекали у серці до Вкраїни любов.
Ех, стрільці січовії, є за що помирати,
Є за що проливати ворогів наших кров.

Ех, стрільці січовії, є за що помирати,
Є за що проливати ворогів наших кров.
Вже Господь не відверне наших втрат і поразок,
Вас усіх памятають Соловки й Колима.
Ех, стрільці січовії, нині мусимо разом

Повертатись додому, жде нас мати сама.
Ех, стрільці січовії, нині мусимо разом
Повертатись додому, жде нас мати сама.
І для кожного сина шлях нелегкий проляже.

Та яка б ця дорога не терниста була.
Ех, стрільці січовії, і ніщо вже не важить,
Тільки щоб Україна нас усіх прийняла.

Ех, стрільці січовії, і ніщо вже не важить,
Тільки щоб Україна нас усіх прийняла.

Похожие материалы:

Нет похожих материалов.