Сценарій нового року для дітей "Новорічна історія" – ч. 3

10.07.2013

К: Я не можу. Сюди заліз, а назад злізти не можу. А якщо я зараз же не сльозу, то скоро впаду – у мене вже сил немає триматися.

Д: От здорово! Що ж мені-то тепер з тобою робити. Треба тебе знімати, та я …

Я сама боюся на таке височезне дерево лізти. Але якщо я не полізу – кошеня розіб’ється. Гаразд, хай буде, що буде.

Для хоробрості згадаю-но я пісню про крихту Джона – адже він нічого не боявся.

Під пісню лізе на дерево і знімає кошеня, до кінця пісні танцює з ним. Потім лунає голос – “друге добру справу”.
Д: Ти чув, чув – друге добру справу. Правда, я ж тебе врятувала. Але ти не думай, я зовсім не спеціально.

Тобто спеціально щоб тебе врятувати, а не спеціально щоб тільки добру справу зробити. Фу, зовсім заплуталася.

К: Спасибі тобі, добра дівчинка. Бажаю тобі успіху! До побачення!

Д: До побачення! Більше не бійся мишей!

Йде, наспівуючи пісеньку про Джона. Трохи не наштовхується на Великого Дракона.

Д: Ну ось тобі і дракон. Добрий день.

БД: Що? І ти ще смієш називати цей день добрим?
Д: Я? Так, але хіба у Вас інша думка?

БД: Звичайно, інше. Синочку, піди-но сюди (з’являється Маленький Дракончик) . Ось, подивись на це нещасне дитя.

Д: А чому він стогне? Що трапилося?

БД: Так як же цьому бідному дитинці не стогнати? У нього вже четверту добу животик болить! Їсти нічого не може! Ось навіть тебе є не побажав!

Д: Ме … ме … мене. Це погано. Тобто добре. А мене тепер Ви, це саме, самі з’їсте.
БД: Ні, я тебе не з’їм.

Я фігуру березі, я тепер тільки овочами та фруктами харчуюся. Але синочку мій, бідний синочок. Йому-то, в його віці, потрібно м’ясне їсти!

А в нього животик болить!

Д: А як він захворів? Що він їв перед цим? Мив він руки, тобто лапи перед їжею? І свіжі чи він їв продукти?

БД: Ми, дракони, лапи перед їжею ніколи не моєму. А продукти були найсвіжіші. Пам’ятається, як раз перед тим, як у нього животик захворів, він з’їв п’ять лицарів, разом з кіньми, звичайно.

Потім закусив проїжджаючими повз королем з королевою і дочкою принцесою. За це я його, правда, лаяла. Король вже зовсім старий, черствий, королева була дуже жирною, а принцеса – занадто шкідливою і примхливою. Нездорова, взагалі-то, їжа.

Так, що ж він ще в той день їв-то? А, згадала – десять зайців, три оленя, зо два десятки куріпок. Ну ось і все.

Д: Так. Всього-то нічого. Загалом, мені все ясно. У Вашого дорогого синка просто нетравлення шлунка.

Об’ївся, одним словом.

БД: А це небезпечно? Ти можеш його вилікувати?

Д: Я-то? Звичайно, можу, але за однієї умови.
БД : Все, все зроблю, тільки вилікуй синка мого дорогого.